Фільм Ігоря Піддубного «Степан Бандера: Україна між червоним і чорним»

Україна, рідна і зовсім невідома країна. А що, хіба відома? Так, на жаль вийшло, що ми мало знаємо її історію. Ми не знаємо навіть по батькові наших прадідів, закатованих голодом, репресованих, загиблих у війнах. Тому й живемо так по дурному, і так драматично. Лише одиницям пощастило залишитися в пам'яті, але сотні, тисячі і сотні тисяч імен та прізвищ ми втратили назавжди. Нам ніколи не вибратися з цього стану, поки історії "неугодних" не стануть сторінками спільної історії, без фальсифікацій і приховування. У радянському союзі технологія створення міфів була розвинена у вищій мірі, ну звичайно не в такій вищій як зараз, проте ми практично не знали своєї історії. У 20-і роки спотворювалися одні факти, в сорокові інші, в 60-е, 70-е, до сьогоднішніх днів, та просто у нас немає звички до безцінності історичного факту. І досі на пострадянському просторі, відносяться до історії не як до науки, яку потрібно вивчати, і яка тільки за таких умов допомагає рятувати від трагічних повторень, а як до ідеології, яку потрібно створювати. У ті часи в союзі, щоб когось затаврувати, особливо після другої світової війни, треба було просто назвати фашистом. Так бандерівців і називали - фашисти. Звідси звичайно і випливають всі прикметники, чесно заслужені фашистами справжніми. Зрадники, наймити фашистів, головорізи і бандити, вороги народу тощо. Саме ці ідеологічні штампи донині не дозволяють багатьом жителям Росії, та й України, зрозуміти, чому в 1991 році, непорушний радянський союз славної родини народів раптом узяв, та й розвалився як картковий будиночок. Через покоління історики назвуть важливу причину розпаду союзу - націоналізм, або патріотизм, це вже як кому більше подобається. Ще за часів Леніна люди на національних околицях замислювалися про те, як добре жити без наполегливої опіки старшого брата. Деякі з них не тільки замислювалися але й брали в руки зброю, не вибираючи між каторгою і смертю, між Гітлером і Сталіним. Власне про це, на прикладі історії Степана Бандери, розповдає документальний фільм "Степан Бандера. Україна між червоним і чорним". У фільмі використовуються справжні документи, факти, свідчення, архівні кадри. Багато з них відомі широкому загалу. Вони зібрані разом і представлені крізь призму історії. Чи можливо, показати життя якоїсь історичної особистості, з відривом від історії? Навряд чи. Тому в контексті міжвоєнного періоду та періоду Другої світової війни фільм Ігоря Піддубного «Степан Бандера: Україна між червоним і чорним», це спроба розібратися: чому для одних він - герой, для інших - зрадник і фашист ...