Ресурси надр

В більшості випадків саме надра та ресурси, які пов’язані з ними, розглядають як об’єкти права. Ресурсами надр вважають тверді, рідкі, газоподібні корисні копалини, енергетичні ресурси та порожнини надр природного та техногенного походження в масиві гірських порід. Існують різні класифікації та підходи у визначенні ресурсів надр та георесурсів. У якості самостійного виду ресурсів надр деякі автори справедливо виділяють геоінформацію [31]. При правовому регулюванні процесу освоєння ресурсів надр слід розрізняти природні ресурси надр та техногенні, штучно створені. До категорії останніх можна віднести, наприклад, газ в спеціально створених підземних сховищах газу, підземні споруди різного призначення: спеціальні приміщення, тунелі і т.п. У наведеній класифікації, безумовно, визначальне значення мають корисні копалини як один з різновидів георесурсів. Організаційно - технічні особливості їх освоєння, що включають в себе процеси пошуку, розвідки, облаштування родовища, видобування корисної копалини і, нарешті, ліквідації видобувного підприємства, як майнового комплексу, визначають комплекс специфічних відносин, властивих різним видам корисних копалин. Залежно від виду корисної копалини та особливостей її використання в ці відносини можуть входити процеси первинної обробки корисної копалини, які здійснюються, зазвичай, безпосередньо на місці видобутку (на шахті, промислі), до яких відносяться: - Для твердих корисних копалин - технологічні операції з доведення видобутої продукції до необхідної за стандартами і технічними умовами якості, передбачені проектом ведення робіт і здійснювані, як правило, в межах гірничого відводу (включаючи селективну виїмку, усереднення, породовиборку, дроблення негабаритів, виробництво кондиційних блоків, сортування) і доставка до складу готової продукції або на переробні виробництва (збагачувальні або брикетні фабрики, дробильно-сортувальні комплекси, хімічні або металургійні заводи та ін); - Для нафти, газу і газового конденсату - технологічні операції з доведення до необхідного стандарту якості (зневоднення, знесолення, сепарація та ін.), що передбачаються проектом облаштування родовища; - Для підземних вод - технологічні операції з доведення до необхідної за стандартами і технічними умовами якості, які можуть включати очистку, знезалізнення, знезараження та доставку до накопичувальних ємностей перед подачею в мережу споживача. В даний час кількість корисних копалин, що використовуються людиною, складає вже більше 200 видів. Розроблено досить велике число класифікацій, що дозволяють для зручності регламентації використання об'єднати їх в окремі групи. У кодексі України про надра (ст.6) корисні копалини за своїм значенням поділені на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. До категорії корисних копалин місцевого значення відносяться ті, що часто зустрічаються в природі. Корисні копалини, які залягають на поверхні або на невеликій глибині і тому легко доступні, а також придатні для прямого застосування без підготовки і переробки. Це в першу чергу пісок, галька, глина, гравій тощо. Корисні копалини загальнодержавного значення можна поділити на три основні групи: тверді, рідкі та газоподібні. Більш детальна, але досить громіздка класифікація наведена у Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, що затверджено Постановою кабінету міністрів України від 12.12.1994 №827. Так, згідно цього переліку до корисних копалин загальнодержавного значення віднесено: - горючі; - металічні руди; - неметалічні; - води; - грязі лікувальні; - інертні гази. Список корисних копалин місцевого значення значно менший: - сировина для хімічних меліорантів ґрунтів (вапняк, гажа, гіпс, сапропель); - сировина для будівельного вапна та гіпсу (гіпс, вапняк, крейда); - сировина піщано-гравійна (пісок); - сировина цегельно-черепична (суглинок, супісок);